Нестандартні уроки та їх проведення

Учитель української мови та літератури Білогруд Г.П.

Вдале поєднання традиційних методів навчання з інформаційно-комунікаційними технологіями (ІКТ) може значно підвищити продуктивність вивчення будь-якого предмета. Ілюструючи події, процеси та явища, які є об'єктами вивчення, за допомогою ІКТ, учитель урізноманітнює урок, робить його інтенсивним, інтерактивним. Крім того, слід зазначити, що учням на таких уроках більш цікаво.
А щоб ще більше захопити учнів, залюбити їх у літературу та мову, практикую нестандартні уроки. І саме досвідом проведення таких уроків хочу поділитися.
У своїй роботі «Використання інноваційних форм проведення уроків » Маляревич С.О. наголошує на тому, що учитель, готуючись до уроків, повинен брати до уваги дані американських вчених В.Льюїса та Ф.Тильдемана про те, що люди запам'ятовують близько 10% того, що вони чують, 30% того, що читають, 50% того, що бачать і 90% того, що роблять.
Інші дослідження свідчать:
- лекція дає 5% засвоєння інформації;
- читання – 10%;
-аудіовізуальні методи – 20%;
- демонстрування –60%;
- групові дискусії –50%;
- активне навчання –70%;
- навчання інших – 90%.
Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання, методику їх проведення. Нестандартні уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. У них незвичайні задум, організація, методика. Тому багато педагогів бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку демократизації школи. З іншого боку — перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи, вводити їх у систему недоцільно через відсутність серйозної пізнавальної праці, невисоку результативність, великі втрати часу. Кожен педагог постійно вдосконалює методику про­ведення класичного уроку, і, разом з тим, в навчальний процес впроваджуються нестандартні уроки. Адже їх використання сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів. Учні безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Це сприяє виробленню ко­лективізму, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об’єкти, які вивчаються на уроці.
Але ефективність нестандартних уроків забезпечується тільки тоді , коли учителем володіє методикою їх проведення та уміє вдало використовувати їх з традиційними формами роботи.
Такі уроки сприяють розвитку творчості, формуванню власних поглядів на проблеми, які слід вирішити. Під час цих занять школярі вчаться зіставляти, узагальнювати, систематизувати, розвивають мовлення.
Таких нестандартних форм проведення уроків можна нарахувати понад 50 видів , які використовують вчителі у своїй роботі. Це такі, як:
- бінарні уроки;
- віршовані (римовані) уроки;
- інтегровані (міжпредметні) уроки;
- уроки-дискусії (урок-діалог, урок- диспут, урок-засідання, урок-круглий стіл, урок-прес-конференція, урок-семінар);
- уроки-дослідження (урок-знайомство, урок-панорама ідей, урок «Що? Де? Коли?»);
- уроки-звіти (урок-аукціон, урок-захист, урок-композиція, урок-концерт, урок-презентація, урок-ярмарок, урок-екзамен);
- уроки-змагання (урок-конкурс, урок-турнір, урок-мозкова атака);
- уроки-мандрівки (урок-екскурсія, урок-марафон, урок-подорож);
- уроки-сюжетні замальовки (урок-віночок, урок-казка, урок-картинна галерея, урок-фестиваль, урок-ранок).
Віршовані (римовані) уроки. Це такі нестандартні уроки, що проводяться у віршованій формі. Всі етапи такого уроку, всі завдання, задачі, пояснення – римовані тексти. Як правило, ці уроки підсумовують вивчені теми, тобто є узагальнюючими (систематизуючими), їх структура подібна до структури уроків узагальнення знань.
Але такі уроки, на мою думку, не кожен зможе провести на належному рівні і досягти бажаного результату. Адже тут дуже обережно, продумано потрібно підходити до висвітлення матеріалу. Інколи необережне слово (рима) може перекреслити весь задум уроку (викликати сміх, невдоволення, сарказм). Проводити такі уроки може учитель, який має поетичні здібності і уміє засобами рими передати задум уроку.
Важливо зазначити, що римовані уроки максимально зосереджують увагу школярів, бо матеріал подається стисло – віршами, і не можна пропустити основне, треба уміти його чітко виділити й зробити певні висновки. Саме тому учитель повинен розуміти, чи під силу буде учням зрозуміти задум такого уроку. Якщо учитель впевнений в силах своїх учнів, то такі нестандартні уроки стають справжнім святом для учнів, а також і вчителя. (Я не практикую таких уроків, але з величезним задоволенням проводжу уроки, пов’язані з музикою, ( так як я фахівець), і які дуже люблять діти). Але в селі проживає місцева поетеса Галина Кравченко, з якою я співпрацюю ось уже більше десятка років, і поетизовані уроки я проводжу на основі її творчості (відповідно до тематики уроків)

/Files/images/nest_uroki_ukr_movi/кравч.JPG

Нещодавно вийшла її третя книга «Неспокій серця», де всі віршможна використовувати у роботі учителя як мови, так і літератури (і не тільки). Практикую в своїй роботі проводити уроки-дискусії (діалоги, диспути і т. п.) після вивчення певної теми.
Саме метою таких уроків є поглиблення й систематизація знань школярів з предмета.
Здається, що дуже легко проводити урок-дискусію. Дав учню запитання – вона й відповідає. Але в тому ж і проблема – яку відповідь можна почути, і як з неї виплутатися? Саме такі нестандартні форми організації уроків обов’язково мають містити підготовчий етап. І тому я зазделегідь повідомляю тему дискусії, залучаю дітей до активної роботи (даю їм завдання, до яких вони повинні продумати запитання, а разом з тим - відповіді на них (в разі доповнення). Це сприяє розвитку пізнавальних інтересів школярів, збагаченню лексичного запасу, необхідного для висловлення своїх думок як усно, так і письмово. Такі уроки розширюють також досвід спілкування, бо особлива увага під час їх проведення приділяється саме формуванню вмінь запитувати й відповідати.
Але такі уроки не можна запланувати в деталях, прорепетирувати, розіграти.І все-таки певна підготовка до навчальної дискусії необхідна. Це - попередня підготовка, проведення дискусії , підведення підсумків.
Такі уроки проводжу в кабінеті виховної роботи (так як я є заступником директора школи з виховної роботи.)
Саме тут є всі умови для проведення сучасного уроку: круглий стіл, (де учні бачать один одного),плазмовий телевізор, ноутбук ,колонки,проектор, екран і ін.. ).
/Files/images/nest_uroki_ukr_movi/біл.JPG
Уміла дискусія - майже мистецтво. Успіх її багато в чому залежить від учителя, від осмислення ним ролі та функції ведучого :
- перед початком дискусії називаю тему, обгрунтовую її вибір, ясно формулюю мету;
- у перші ж хвилини дискусії, створюю обстановку, при якій кожен учень міг би вільно висловлювати свою думку, і в той же час - відстояти її.
- намагаюся не перешкоджати бажаючим виступати, але й не примушую до виступу, намагаюся, щоб під час дискусії панував дух щирості та відвертості;
- стимулюю активність учасників;
- направляю дискусію в русло наміченої мети;
- не поспішаю виправляти тих, що помиляється,
( надаю таку можливість слухачам)
Намагаюсь не втручатися в обговорення без особливої необхідності, не перериваю учасників спору на півслові, не підтримую ні одну із сторін, коли іде спор.
Будь-яку суперечку, навіть ту, яка йде за всіма правилами логіки, може погубити одна обставина: якщо учасники дискусії забувають про етику спору. Тому на початку дискусії нагадую учням правила спору.
На третьому етапі підводяться підсумки дискусії.
Ще одна цікава форма уроку - це урок-презентація, або урок-вистава. (я дуже люблю ці уроки, учу дітей робити презентації, створюю з них відео-фільми, учу їх озвучувати презентації (як текстом, так і музикою)
Основа уроку - це викладення матеріалу, що ілюструється малюнками, простими і анімованими схемами, анімаційними і відеофільмами. Пошук матеріалів до уроку проводиться заздалегідь. Всі підібрані матеріали об'єднуються, найчастіше за допомогою програми PowerPoint, в загальну презентацію. Після створення презентацій ми їх переглядаємо за допомогою мультимедійного проектора, аналізуємо, робимо поправки (висловлюються самі учні) і оцінюємо роботи.
Які ж переваги такого уроку?
Учні отримають досвід:
- відбору матеріалу для презентації з теми свого проекту;
- використання інформації, що міститься в мультимедійних продуктах, для виконання своїх завдань;
- створення презентації в програмі MS Power Point.
(Все це проводиться під пильним контролем учителя)
У літературі не існує загальновизнаної класифікації презентацій за типом вмісту і оформлення. Але все-таки, приступаючи до створення презентації, наголошую учням на цілі, яких вони повинні досягти в результаті створення даної презентації; на завдання, які належить виконувати в ході їхнього виступу;
Практикую в своїй роботі уроки-вистави,де як і учитель, так і учні проводять велику попередню роботу (створюють проект такого уроку). Готуються діти до таких уроків дуже відповідально, серйозно і з великим задоволенням.
(Адже попереду – вистава, усміхнені обличчя, слова подяки).
Так, з учнями 6 класу був проведений урок-вистава «Смійтеся на здоров’я» (за творчістю Павла Глазового).
В підготовці уроку-вистави обговорювались різноманітні питання: це вибір ролей, костюмів, проведення фотосесій, підбір цікавих матеріалів, озвучення сценок, гуморесок, виконання пісень, постановка танців, тощо. Урок-вистава базувався (на весь урок) на презентації («Смійтесь на здоров’я»)

/Files/images/nest_uroki_ukr_movi/т2.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/т3.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/т1.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/т4.JPG

На протязі своєї педагогічної діяльності практикую уроки-заліки (на основі лекцій - з літератури, з української мови – на основі тієї чи іншої теми)
Завдяки таким урокамперевіряються наявні знання учнів з пев­ної теми або певного твору. Такі уроки сприяють розвитку механічного та смис­лового запам'ятовування, якості мислення (глибина, широта, самостій­ність тощо), мовлення. Підготовка до уроку-заліку передбачає збережен­ня учнями необхідного навчального матеріалу.
Урок-брейн-ринг передбачає перевірку знань учнів у нетрадиційній формі. Так, замість традиційного індивідуального опитування об'єд­ную учнів в групи або в команди. Безумовно, додаткової цінності надає ретельно дібраний літературно-мовний матеріал і укладений в презентацію, яка красиво і цікаво оформлена, проектується на екран (тут же учні бачать правильність чи неправильність своїх відповідей) Психологічна цінність таких уроків полягає в тому, що використовується групова або командна робота.

/Files/images/nest_uroki_ukr_movi/д1.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/д2.JPG

Урок-композиція є однією з форм подання матеріалу за допомогою мистецтва (музики, літератури). Побудова уроку-композиції передбачає виклад матеріалу в певній послідовності з додаванням літературних і му­зичних елементів, репродукцій. Отже, цей урок є прикладом можливої інтеграції будь-якого предмета з літературою, а то й музики, образотворчого мистецтва. Ці уроки об’єднують в собі і літературу, і музику, і акторську гру, і декламування віршів, і хореографію, і кіно. Так з учнями 7-9 класів була створена літературно-музична композиція «Твоє ім’я увінчане в віках, Кобзарю!»
Коли був підібраний матеріал для композиції, розділені ролі, слова, відшліфована гра кожного учня-актора, я створила фільм-композицію, на фоні якого проходила вся літературно-музична вистава./Files/images/nest_uroki_ukr_movi/вимт 1.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/вист 2.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/вист 3.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/вист 4.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/вист5.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/вист 6.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/вист 8.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/вист 7.JPG
Урок-казка (проводжу , коли веду уроки у п’ятому класі) спрямований на розвиток уяви та творчого мислення учнів: Цьому сприяє залучення школярів до складання сюжету казки.
У п’ятому класі вивчається казка «Микита Кожум’яка». Але для екранізації чи рольової гри – матеріал не підходить (окрім І частини). І я вирішила дати учням завдання – як можна продовжити казку, щоб вона вийшла завершеною і цікавою. Вони знайшли мультиплікаційний фільм ,у якому Микита перемагає Змія. І частину – зіграли, а продовження і кінець розіграли мультиплікаційним фільмом. Казка вийшла дванадцятихвилинна, але учні були горді з того, що вони зіграли: князя, княгиню, князівну, джуру, тощо. Казку показували неодноразово учням 1-4 класів.
Інсценізація казки формує мовленнєві здібності учнів, сприяє естетичному розвитку.
Дуже люблю твір І.С.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» .
Кожен раз, коли зустрічаєшся з героями цього твору, хочеться щось новенького сказати про них. І здається – все вже сказано.
У мене виникла думка – екранізувати цей твір. Так, це великий проект, забрав багато часу, нервів, недоспаних ночей, але результат – вражає. Як учні старалися приблизитися до героїв повісті, старалися передати характер кожного із них! У фільм-виставу ми вносили свої поправки, змінили кінцівку, внесли обряд весілля. В результаті – фільм-вистава на 1 годину (викладений у соц.мережу , переглядів – біля 1000)

/Files/images/nest_uroki_ukr_movi/арт 1.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/арт 4.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/арт 5.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/арт 6.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/арт 2.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/арт 3.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/арт 7.JPG

Але найулюбленішим уроком для мене є «Пісенна творчість А.С.Малишка», який я за кожним разом переробляю, удосконалюю, вношу якісь поправки. Це справді нестандартний урок, бо тут я покладаюсь тільки на себе і своє бачення. Тут я використовую всі свої знання і уміння передати те, над чим працював А.Малишко все своє життя. Цей урок був показаний на Всеукраїнському семінарі з виховної роботи, який проводився на базі нашої школи під головуванням народного артиста України, керівника державного народного хору ім. Г.Вірьовки Авдієвським А.Т. Приємно згадувати, коли представники всієї України разом із моїми учнями співали ті пісні , які стали улюбленими всієї країни.
Сьогодні цей урок я удосконалила (завдяки інтернету), внесла значні зміни, вивела це на екран, доповнила фільмами про А.Малишка та його побратимів,художніми фільмами.
Урок виведений на екран від самого початку і до кінця уроку – 45 хвилин. Тут і розповіді про створення пісень, і витримки із життя А.Малишка, і фрагменти фільмів, у яких звучать пісні на вірші А.Малишка.
Дуже велика і клопітка робота дісталась мені, але не менше працювали учні – з великою відповідальність, розумінням того, що вони роблять. Але не це головне. Головне те, що цей урок змусив їх задуматися про свою стежину у житті, як її пройти, з якими людьми зустрічатися, ким вони стануть, який слід залишать по собі.
Хочеться подати фрагмент проекту уроку (за бажанням його можна скопіювати на електронному носії, а також - фільм )
/Files/images/nest_uroki_ukr_movi/сем 1.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/сем 2.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/сем 4.JPG

П Р О Е К Т

уроку «Пісні, що стали легендами» (Пісенна творчість А.С.Малишка) 11 клас

Відкритий урок з української літератури для учасників районного семінару заступників директорів шкіл з виховної роботи в Новошляхівській ЗОШ І-ІІІст. 23 квітня 2014 року

Урок веде учитель

Галина Петрівна Білогруд

Мета уроку: розкрити глибокий ліризм пісень на вірші А.Малишка, їх фольклорну основу, високу художню майстерність текстів. Виховувати почуття гордості за свій народ, щиру синівську любов до батьків, пошану до людей праці, високі естетичні смаки.
На дошці портрет А.Малишка, обрамлений українським вишиваним рушником.
Біля портрета слова:
Його мені подарувала мати,
Щоб я не смів ту землю забувати,
Де їв хліб-сіль і знав солоний піт,
І радощі малі у отчім домі,
І перші смутки, серцю невідомі,
Із багрянцем зорі біля воріт.
На протязі всього уроку демонструється фільм (фільм можна скачати на YouTube –Новошляхівська ЗОШ) /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/сем 3.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/сем 5.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/сем 6.JPG /Files/images/nest_uroki_ukr_movi/сем 7.JPG
Учитель
Розглядаючи поетичну спадщину А.С.Малишка, ми не можемо обминути його пісенного доробку, бо добру частину свого життя поет працював як пісняр. Він настільки глибоко проникає в світ музичних вражень, що деякі його ліричні поезії сприймаються як музичні твори. І, мабуть, немає більшої радості для поета і композитора, як почути свою пісню із уст народу.
З піснею зростав Андрій Малишко, яку чув з материних уст, чув на вулиці, на вечорницях. Глибоко проникала вона в душу хлопцеві. Змінював у піснях кінцівки, щоб щасливими вони були. І саме першу пісню, справжню заставив його написати наш земляк Олександр Довженко до свого кінофільму «Щорс». Прийшов до нього і просто сказав: «Мені потрібна пісня до фільму. Для Богунського полку. Пісня щорсівців, що йдуть у бій перемагати ворога. Це має бути героїчна пісня».
Три рази міняв Малишко слова і на кінець вгодив Довженку.
«Я був гордий з того , що для написання пісні до кінофільму «Щорс» Довженко вибрав саме мене. Це було в тридцять шостому році, я був ще молодим літератором».
Довженко дуже любив молодого поета. Зачаровано слухав, коли Андрій читав. І іноді говорив: «Якби я не був самим собою, то хотів би стати тобою, Андрійку».
Учениця (Марія)
Наприкінці сорокових років познайомився поет з композиторами Майбородами - Платоном та його братом Георгієм. Але цікаве знайомство відбулося спочатку з Платоном. Майбороді заказали пісню про колгоспнесело і передали вірші Малишка. Але Платону Ісаріоновичу не все подобалося – потрібний був приспів. Малишка в той час він ще не знав. І ось одного разу композитор зустрів його в театрі. Привітавшись з Малишком, Майборода попросив його переробити вірш.
-Нічого я переробляти не буду, – різко відповіа Андрій Самійлович.- Ото дав вам, то й пишіть, або хай вам хтось інший переробляє.
-Чому?- запитав Платон Іларіонович. - Навіть Чайковський Пушкіна переробляв.
-То ви не Чайковський- сказав Малишко
-А ви не Пушкін, – різко відрізав Майборода.
А ввечері шофер Малишка привіз новий вірш уже з приспівом. Саме так почалася багатолітня співдружність П.Майбороди і А.Малишка і саме з "Колгоспного вальсу", який набув найширшої в той час популярності.
Учениця (Настя)
А згодом товаришування поета і композитора перейшло в справжнє побратимство на все життя.
-Платоне, переходь до мене жити, - просто запропонував йому Малишко. І з того часу вони прожили декілька років в одній квартирі, як брати, як одна рідня. У них все спільне, і Платонова мати зве їх синочками. Скільки тоді пісень створили брати Майбороди з Андрієм Малишком! Побратими не думали про режим праці. Бувало, Платона серед ночі підіймала якась настирлива мелодія. Схоплювався, сідав за рояль, імпровізував. Потім біг до Андрія, лоскотав йому ноги, будив його і кричав:
-Андрійку, послухай, яку я мелодію склав до нашої майбутньої пісні. Негайно потрібні слова, хоч перший куплет.
Андрій не сердився. Як солдат схоплювався, вставав, слухав мелодію і тут же будь на чому писав слова пісні. Так пісня «Ми підем, де трави похилі» була написана на коробці з-під «Казбеку». Шкода, вони обидва не знали тоді, якої популярності вона набуде, не зберегли оту коробку, де були вперше написані слова:
Ми підем, де трави похилі,
Де зорі в ясній далині.
І карії очі, і рученьки білі
Ночами насняться мені.
Учень(Андрій)
Платон Майборода згадує про цей випадок : «Андрій Малишко...Коли я думаю про нього, в моїй душі оживають чарівні струни його поезії, його ніжного і бентежного серця. Більшість пісень створюють композитори на готові вірші, а він часто писав слова до зазделегідь написаної музики, розумів і відчував слово в музиці, швидко вловлював структуру майбутньої пісні, її музичну форму. Так ми працювали над піснею «Ми підем, де трави похилі». Я імпровізував на роялі мелодію, а він тут же підбирав слова, записуючи їх на коробці з-під «Казбеку», що якраз потрапила під руку».
Учен(Деннис)
Дружба побратимів була освячена любов’ю і навіть тоді, коли Платон перебрався на іншу квартиру. Коло друзів Андрія Малишка було дуже широке . Насамперед, це брати композитори Платон і Георгій Майбороди. Дуже багато пісень створили вони у співдружності з поетом. Зворушливою була дружба поета з старшими товаришами по перу Остапом Вишнею, Максимом Рильським, Олександром Довженком.
«Я пригадую, - говорив Дмитро Павличко,- як мене вразив один Малишків рядок «Ріки грають, як густа струна». Скільки епітетів до слова «струна». У слабших поетів вона срібна, дзвінка. У сильніших вона може бути малинова, зелена, синя, всіляка може бути. Але у Малишка вона густа. Оцей звукопис «густа струна», це мене вразило і я почув музику, музику незвичайну.»
Учениця (Юля)
А ще- пам'ятаю,- продовжує далі Дмитро Павличко - коли ми їхали в Обухів (у машині Андрія ще був Микола Нагнибіда, Майборода, Олекса Жовда), Малишко сидів спереду і показував нам у вікно: «Оно, хлопці, бачите на обрії три дубки, отам десь ходить моя молодість.» Відвернувся на хвилинку і ми чуємо:
- Де шумлять дубочки-легені давнім спогадом дібров, може, в тій безодній зелені променить моя любов.
Повернувшись до нас, він читає все це, а ми всотуємо в серця ці слова і народжується мелодія.
Учениця (Ліля)
-Ми знову думаємо про нього, всі, хто бачив його, хто слухав його і хто так само слугує українській культурі, мабуть, відчуває Малишка в собі як частину свого єства. Він для нас не просто поет, не просто автор «Прометея» чи «Це було на світанку», чи інших поем, чи прекрасної його інтимної, філософської лірики. Він — ота відкрита гарячінь, яка йде на тебе, яку можна зустріти на порозі рідної хати, яка йде з твого дитинства, з рук матері»
Учень (Денис)
А Іван Семенович Козловський говорив: «Якби Ви, Андрію, не були справжнім поетом, мабуть, стали б справжнім співаком. Голос у Вас чудовий».
Такої ж думки додержувався і Платон Майборода.
Учень (Андрій)
Мало хто знає про те,-згадував Сергій Козак , знаменитий співак,- що Малишко і сам складав мелодії до своїх віршів. На важких і довгих фронтових дорогах друзі поета під його акомпанемент (до речі, він вправно грав на баяні) співали ті задушевні пісні. А така його пісня, як «Хусточка червона» в гармонізації 3. Остапенка, облетіла всі фронти.
- Ні в кого я не міг спостерігати такого повного злиття чистого, простого і поетичного, як у Андрія Малишка. В якому розумінні? А в тому, що він звичайні людські якості, явища життя, стосунків умів переводити на мову поетичних образів. Так я цього ні в кого не спостерігав.»
Максим
Сергій Козак згадує: «За довгі роки дружби з поетом я переконався, що Малишко міг би стати цікавим композитором. Якби з дитинства мав музичну освіту. Увесь поетичний доробок А.Малишка глибоко пісенний. Він і співак був гарний, мав ліричний баритон. Іноді ми змагалися, хто більше пісень знає. І мушу сказати, майже завжди я чув від нього щось нове, перейняте з самих глибин народної творчості.»
Марія
Ще один дуже цікавий епізод згадує Дмитро Павличко:
«Я був з ним у Чехословаччині, у Пряшеві, недалеко від Ужгорода. Там нас прекрасно зустрічали. Одного разу вранці ( ми жили в одному номері) я прокинувся, вийшов на вулицю, коли чую Малишко співає, а він мав прекрасний баритональний тенор. Він співає «не журися, моя мамо, бо я сам журюся. Як виходжу за ворота, од вітру валюся», а потім «мене, мамо, орда знає; в чистім полі обминає.»
Він співав, як кожна людина, яка встала, одягається. А наш номерок був маленький у звичайному будиночку. Надворі весна, вікна відчинені. Пряшевчани, ідучи на роботу, зупинялися біля вікна. Спочатку їх було десять, двадцять, потім тридцять. Я не втримався і кажу: «Ну що ж ви стоїте, давайте аплодувати!» Ми аплодували, він виглянув у вікно, як Карузо, зійшов до людей, роздавав автографи, книжки.»
Настя
Хочу говорити про пісню,- говорив поет на нараді 1958 року, - тому що без неї не можна уявити народного життя. Вона обіймає всі сторони людської поведінки й діяльності. Книга приходить в людську свідомість десь пізніше дитинства, а пісня входить в духовне єство з молоком матері, вона є не лише першим елементом пізнання світу, але й законодавцем формування характеру людини.
Народження людини пов’язане з піснею. Перше кохання дівчини, щастя любові і гірка розлука - в пісні. Шахтар і сталевар, колгоспник у полі, вчений у дерзновенному стремлінні польотів у стратосферу, воїн і політик, філософ і митець, лікар і вчитель, стара посивіла людина і малий хлоп’як свої радості, долі і надії, всю свою душу виливають в пісні. Вона народжується від найменшого поруху людської мислі, народжується, як зелений лист у саду чи промінь сонця, що зігріває землю, а потім виростає, шириться, набирається барв і супроводжує людину все життя. Воїн, ідучи в похід, бере три речі: зброю, хліб і пісню. Зброю для боїв, хліб для життя, пісню, як душу Батьківщини».
Хіба слова Малишка не сама пісня?
Учень(Максим)
Золотою сторінкою вписується поезія А. Малишка про красень-Київ, що ввійшов у його поетичну уяву, як «землі великої щедроти», як «мати – Батьківщина – правда і любов». У кожному вірші поет зігріває образ Києва щирим, сердечним почуттям, а веселкових барв для відтворення краси столиці додають його пісні «Київський вальс», «Пісня про Київ», «Київські зорі». В них Київ – втілення молодості, весни.
— Цікава історія виникнення "Київського вальсу". У листі до П.Майбороди і А.Малишка студенти Київського медичного інституту висловили свою мрію про пісню, присвячену квітучому Києву, який їм хотілося б закарбувати в душі, коли вони, вже молоді лікарі, роз'їдуться по різних куточках країни. Саме студенти–медики й були першими слухачами і виконавцями пісні, яка згодом набула повнокровного життя, стала однією з найулюбленіших.
Учениця (Юля)
-Я дуже завдячую долі за те , - говорить далі Платон Майборода,- що вона звела мене з Малишком, і ми пішли з ним, як кажуть, пліч-о-пліч, рука об руку, шляхами життя і мистецтва»
Малишко - поет неповторний. Глибина поезії Малишка таїться в тому, що своїм корінням вона сягає народної творчості. Пригадую, як Андрій колись розказував: коли він був маленький, з якою увагою, з якою жадобою слухав народні пісні, думи, які співала йому мати довгими осінніми та зимовими вечорами.
Материнська пісня.... Вона приходить до нас тихими вечорами добросердна і лагідна, хвилююча і щира, як материнська любов, ще змалку навіює нам поетичні образи землі і неба, сонця і рясного суцвіття, вчить нас любові до рідного краю, до людей, до праці. З материнською піснею ми вирушаємо в життєві дороги. І стеляться вони вишиваними рушниками по нашому життю, стоять на варті всього доброго , людського.
Материнська пісня - то найсильніший гімн людині».
Учень ( Максим)
Саме про це заспівали Платон І Андрій, про матір рідну. І скільки почуттів, скільки любові вклали вони в цей спів. Перед очима виникає до болю близький, милий, найдорожчий у світі образ матусі. І зовсім, як у дитинстві, відчуваєш тепло її шорстких, натруджених рук, згадуєш той незабутній день, коли вперше поклала в полотняну торбину маленькому босоногому сину-пастушку шматочок черствого, але такого смачного хліба, а згодом - першу книгу і перший зошит. І хто б не співав «Пісню про рушник», той завжди присвячує її своїй матері. Що ж чаруючого такого в цій пісні?
Створюючи цю пісню, автори бачили перш за все своїх матерів, і пісня стала як синівський пам’ятник матері:
Я до тебе, матусю, у пісні іду,
Бачу в ній я тебе ще таку молоду.
Час летить і летить, забирає літа,
Ти у пісні моїй, мов зоря молода.
Учениця (Марія)
1958 рік. Режисер О..Мишурін знімає фільм «Літа молодії». Є в ньому епізод, де герої фільму - юнак і дівчина - їдуть на даху вагона у Київ поступати до театрального училища. Хлопець розгортає рушник, в який мати загорнула йому в дорогу нехитрий сніданок, і пригощає свою супутницю. Так, в Україні є такий звичай: у далеку дорогу мати дає синові вишиваний рушник - на щастя, на долю. Режисеру спало на думку музично оформити цей епізод. О.Мишурин запропонував: «А що як ми дамо юнаку пісню про рушник?» Платону Майбороді сподобалась ця пропозиція. Він подзвонив Андрію Малишку в санаторій, де він відпочивав, і дав йому «болванку» (розмір вірша).
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
В тихім шелесті трав ти мене сповивала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
(Демонструються уривки з фільму «Літа молодії»)
Вранці другого дня поет по телефону диктував вірш, залишивши перший куплет таким, як його написав Майборода. Він змінив тільки другий рядок.
І ось Андрій Малишко в селі Плютах під Києвом. Раптом на подвір’ї з’являється «делегація» творців кінокартини «Літа молодії» на чолі з Майбородою. Приїхали просити, щоб Малишко щось трохи змінив в пісні - так потрібно композиторові. Приїхали гуртом, бо знали неподатливу натуру поета. Але Малишко гостро відповів: «Я не пишу текстів і не підстроююсь до будь-чиєї музики». Так і розійшлися. Але уже увечері поет передав текст по телефону, а вночі композитор теж по телефону наспівував мелодію пісні. Під час демонстрування фільму пісня блискавично облетіла країну, зачарувала своєю мелодією і змістом слухачів - своєю безмежною любов’ю до матері, що злилася з вишиваним рушником і материнською ласкавою усмішкою.
На цьому рушникові поет бачив багрянець зорі і чорноту доріг у чорну ніч війни. Він бачив на цьому рушникові те, що не спроможні збагнути недалекоглядні критики, але відчув і збагнув народ, і саме так, як думав поет.
Учень (Андрій)
Материнська любов дарує людині крила. Не раз вона оспівана в піснях, віршах, легендах. Та кожен митець знаходить свої слова, щоб подякувати матері за життя і за любов. Знайшов їх і Андрій Малишко. Його «Пісня про рушник» стала народним гімном усім матерям, які чекають своїх дітей з далеких і близьких доріг.
Дитинство минає швидко, але дитяча любов до матері завжди гріє наше серце, роблячи його чутливішим, а життя — насиченішим. Не важливо, чи далеко ви від батьківської хати, чи близько, чи жива мама, чи її вже нема...
Як народжується пісня і з яких глибин серця проростає ?
Учениця ( Настя)
Всі, хто спілкувався з матір’ю Андрія Малишка, відчували тепло і ніжність її душі, ласкавий материнський погляд. Сторонні люди, зіткнувшись з нею на вулиці, не проходили байдуже, без шанобливого погляду. Вона влітку ходила босоніж. Прадавня форма очіпка, чорна запаска, біла сорочка з чорними вишитими рукавами надавали їй легкості іякоїсь особливої краси.
Ось які враження від першої зустрічі з Їгвою Остапівною залишились у Олеся Гончара.
- У затишній маленькій квартирі тільки мати, лагідна, моторна жінка з ясним обличчям, вбрана, ніби в неділю,- у святковій вишитій сорочці. Малишкова мати. Вже знана була з його поезій, і от вона - в житті. Почувалося внутрішнє, чисте народне благородство цієї людини, доброта душі. Ласкавою співзвучністю приваблювала мова, з якою мати зверталась то до сина, то до мене. Гостинна була, уважна. ЇЇ цікавило, хто це прийшов до її сина, звідки родом... Пізніше, коли доводилось читати нові Малишківські поезії, де він оспівував матір, чи слухати «Пісню про рушник», цей апофеоз чистого синівського почуття до матері, щоразу поставав мені перед очима образ цієї славної обухівської жінки, яка безмежно любила свого сина і розуміла його поезії, дарма що сама була без освіти. Уже коли її не стало, Малишко не раз з сумовитою любов’ю і пошаною згадував матір:
Я б тобі хліба приніс, якби можна,
Я б тобі пісню приніс, якби можна.
До Малишка приходили відомі артисти: Дмитро Гнатюк, Сергій Козак, Іван Козловський. Квартира перетворювалась на оперну студію.
Увечері, коли до Андрія Самійловича заходять по-сусідському Олександр Копиленко, Максим Рильський, Володимир Сосюра, а іноді загляне на вогник і Остап Вишня, батько, привітавши гостей, непомітно виходить в сусідню кімнату. А мати, в українському строї, в традиційному очіпку, порається біля столу, пригощає.
Коли вже, здається, про все переговорено, Максим Тадейович сідає до рояля і впівголоса починає пригадувати пісні свого дитинства. Затягне щось своє і Ївга Остапівна.
— Ану, хто кого переспіває,— це вже Остап Вишня. Починається своєрідне змагання. По закінченні вечора Максим Тадейович підходить до Ївги Остапівни і, поцілувавши руку, каже:
— Спасибі вам, мамо... ви мене переспівали.
Цілує їй руку і Олександр Копиленко, а потім, хитро примруживши одне око, запитує:
— А чого ото ви, Ївго Остапівно, ходите по Києву босі?
— А щоб краще відчувати рідну землю,— відповідає лагідно.
— Оце сказали! — захоплено вигукує Копиленко. — Жоден поет такого не придумає.»
Учениця (Ліля)
Шкільні роки.. Перша вчитель­ка... Завжди залишаться у нашій пам'яті. Куди б не вели нас дороги, звідусюди, через роки і відстані бачити­мемо її величаву, невтомну, яка сіяла в наші серця вічне, розумне, добре. Такою залишилася вона і для поета, стала зо­рею світовою у його пісні «Вчителька». Існує легенда, що вірш написаний за ре­альними подіями. Нібито повернувшись після війни в рідну школу, поет не впізнав улюбленої вчительки: це ще не стара жінка виявилася білою від сиви­ни. На фронті загинув її чоловік, а два сини-близнюки підірвали себе гранатою, щоб не здатися живими в руки ворогів. Від такого горя вчителька не втратила природної доброти, педагогічного хисту.
Звучить пісня «Вчителько моя»
Учитель
(Початок фільму «Абітурієнтка»)
- Фізичні сили покидали Андрія Самійловича, а розум, поетична пристрасть палахкотіли вогнем слова.
Напевно, не випадковим є останній твір поета, написаний у лікарні, за тиждень до смерті, була славнозвісна «Стежина». Ні кінця, ні краю немає стежині людського життя, бо одні покоління приходять на зміну іншим, але незмінним залишається почуття вдячності рідному дому, отчому порогу. Роздумами ліричного героя про людське життя, його духовні цінності сповнена «Стежина», яка стала лебединою піснею А.С. Малишка
«Мій друг, мій брат, моя пісня - Андрій Малишко, - згадує Платон Майборода, - прощався з життям своєю «Стежиною». За 9 днів до смерті поет залишив уявою лікарняну палату і полинув до білої сільської хати, став босоніж на стежину, як давно колись малим хлопчиком, і вийняв зі свого серця слова цієї пісні. Невмирущі слова»
. Ці геніальні слова породили музику Платона Майбороди.
(Уривок із кінофільму «Абітурієнтка» режисера О.Мишурінв
Розділ «Усміхнись, майбутнє» (учні про життєву стежину)
Учениця (Юля)
Кожна людина наділена уявою. Ще з раннього дитинства уява починає володіти нашими думками. Вона представляє перед нами картини майбутнього й минулого, існуючого та фантазійного.
І саме завдяки уяві у людини з’являються мрії. Спочатку, вони зовсім прості і легкоздійсненні. Потім людина починає рости і пізнавати світ . А разом з людиною ростуть і її мрії. Вони стають ширшими та конкретнішими. Їх кількість неодмінно зростає.
Мрії – це ніби квитки у майбутнє життя, и кожен з нас прагне цими квитками скористатися. Хтось мріє бути сильним і хоробрим, хтось прагне слави та вроди, для когось найважливішим є багатство. Ми уявляємо майбутнє кохання та сімейне щастя, або професію, яку прагнемо опанувати.
Учениця (Ліля)
Життя дуже складна річ. Інколи через призму проблем навіть не задумуєшся над тим, що робить тебе щасливим. Але ж яке щастя відчувати, що найскладніше позаду, що ти вирвався з обійм відчаю і тривоги, що ти можеш полегшено здихнути і посміхнутися самому собі. Кожна людина сама являється творцем свого щастя. Дуже прикро, що про цінності свого життя ми задумуємось лиш тоді, коли трапляється якась трагедія, коли комусь із рідних загрожує небезпека, а ми нічого не можемо з цим вдіяти. Зі сльозами на очах згадуються ті життєві моменти, коли нам було добре, коли ми були щасливі. Саме тоді ми починаємо цінувати наше життя.
Учень (Максим)
Кожен намагається крокувати власною стежиною! І мені дуже хочеться, щоб цi стежини не обривалися, не заростали бурянами , адже у сучасному світі багато розчарувань, з якими найчастіше стикаємося ми, молодь. Для того , щоб крокувати своїм обраним шляхом ,ми повинні мати велику силу волі, виробити в собі твердий характер,не зупинятися перед труднощами, не боятися перешкод, а вперто прямувати стежиною до своєї мети,кувати, так би мовити, своє щастя!
Я зможу довести тим,хто в мене не вірить , що у житті я досягну успіхів і стану щасливою людиною, крокуючи своєю стежиною!
Учень (Денис)
Для мене, як і для всіх інших, важливим є моє майбутнє життя. І, звісно, я прагну мати хорошу професію та достаток, люблячу сім’ю та вірних друзів . Вибираючи професію, людина планує усе своє подальше життя. Звичайно, професію можна змінити, але це часто пов'язано з втратою часу, стресом, життєвими негараздами. Куди краще, коли улюблена професія вибрана і освоєна раз і назавжди. Людина, що повністю віддає себе їй, може розраховувати на матеріальну стабільність і успіх в житті.. Проте, мабуть, для мене головне це – правильно вибрати свій шлях, знайти свою життєву дорогу. Адже,на мій погляд, найголовніше це - не прожити своє життя марно та бездумно.
Учениця (Настя)
Стежина життя ...Якою вона буде і де проляже? Чи десь на чужині, чи в ріднім краю?.. Одним одна... Єдина... Найдорожча...
У кожного своя стежка, кожний вибирає сам, якою вона буде і де проляже.
Час рікою спливає, а наше життя, приносячи нам радощі перемог та успіхів, ставить перед нами нові проблеми. Все рухається, змінюється, удосконалюється. Так є і так буде завжди. От тільки яку роль зіграє кожен із нас у тому русі, має турбувати людину
Потрібно старатись так жити, щоб совість нас менше турбувала. Добре жити – це жити в ладу із своєю совістю. Це найважливіше за все, тому що дає мир і спокій душі, з’являється радість і гармонія, установлюється внутрішня цілісність.
І, навпаки, якщо людині вдається зібрати всі скарби землі, а совість при цьому буде мучити, чи можеш ти сказати, що живеш добре?
Андрій- Марія
А. Таємниця життя… Вона хвилювала людей завжди з того часу, як вони усвідомили себе живими істотами. Для чого людина приходить у цей світ? Щоб помучитись, постраждати і безслідно піти у забуття ?
М. Чи має життя якусь мету і сенс, і в чому вони ?
А.Хто керує людським життям ?
М.Чи можна зробити його кращим і щасливішим ?
А.Маля ще тільки починає тупцяти ніжками, а світ уже ставить перед ним вибір: дружити з тим, хто може захистити тебе, чи з тим, хто потребує твого захисту.
М.Пристати до гурту, який знущається над беззахисною тваринкою, чи виступити проти цього гурту.?
А.Сказати, хто «автор» того негарного вчинку і, ніби стати зрадником, чи змовчати, і в своїх же очах стати боягузом, який побоявся сказати правду...?
М. Підглянути в «шпаргалку» і скласти відмінно екзамен чи одержати чесно трійку і залишитися без стипендії... ?
А.А життя вперто, щодня, щогодини ставить перед нами проблеми вибору, і вирішувати, відповідати, розплачуватись за вчинене доводиться кожному за себе особисто. І часом досить гірко...
М.Перш , ніж зробити вибір, людина повинна запитати у своєї совісті: що вона їй підкаже?
Учитель:
Життєва стежина… У кожного вона своя, різна: добра чи зла, милосердна чи жорстока. В одних вона - звивиста і вузька, в інших – довга і широка . Йдучи цією стежиною, ви постійно, кожної хвилини будете зустрічатися з людьми: добрими і злими, чемними і лагідними, ледарями і працьовитими
Але головне те, що потрібно на своїй стежині бути добрим прикладом для інших, щоб, пройшовши певну відстань і озирнувшись, не було соромно за прожитий час… Адже життя звіряє за своїми особливими законами кожен наш крок. Як важливо не помилитися у виборі життєвого шляху, найбільше принагідного саме для себе, а не для когось іншого.
Вдумаймося у слова славетного Леонардо да Вінчі, який повчав, що життя є великий дар, і хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує. А щоб цінувати життя, треба знати і розуміти своє місце в ньому. Звичайно, нікому не дано з цілковитою точністю визначити своє майбутнє, та кожен із нас рано чи пізно запитає себе: « В чому сенс мого життя? Як маю його прожити? Навіщо я живу на світі? Яке моє призначення? Яка я людина – добра чи зла? Перед ким відповідатиму за свої вчинки ?»Запитання нелегкі. І не кожна людина знаходить на них відповідь.
Я повністю погоджуюся з вашими думками про те, що найцінніше у людини – це її життя. Воно дається їй тільки раз і кожній своє. Довге чи коротке, неповторне і звичайне, радісне і сумне, солодке, як мед, і гірке, як полин, воно триває лише від народження до смерті, і його не можна прожити двічі.
То ж нехай ваша стежина буде світла і без колючок. Хай вона просвічується навскрізь від того місця, де ви будете, і аж до отчого порогу.»
Я буду дуже рада, якщо якось я почую або прочитаю слова за вашим прізвищем подібні до слів нашої місцевої поетеси Г.М.Кравченко:
Ось і стежка моя у вінку з золотого колосся,
Що в”юниться полями й веде мене в рідне село,
Тут мені у цей світ народитись колись довелося,
Тут дитинство моє в білій батьківській хаті спливло.
Заслужеий учитель України Білогруд Г.П.
Новошляхівська ЗОШ І-ІІІ ст.. Козелецького р-ну Чернігівської обл.
/Files/images/nest_uroki_ukr_movi/ембл.JPG
Кiлькiсть переглядiв: 5521

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.